Мінімалізм – ідея простоти?
Творча концепція, яка базується на ідеї тотального спрощення і самообмеження, ефект зосереджується на одній думці, одній звуковій моделі. Репетитивність дозволяє моделювати музичний простір шляхом повторення. Часто для характеристики цього стилю використовуються поняття паттерну. Це – фрагмент, позбавлений відчуття завершеності. Вся система очікування на розвиток музичного сюжету у цій музиці відсутня. Приміром, слухаєте ви Бетовена чи іншого класика – і вам спадає на думку, що ось тут музика досягне апогею, себто кульмінації, а тут – композитор вдасться до інших методів і завершить твір. У музиці мінімалізму такого поняття просто не може бути, адже якась медитативна природи самого цього мистецтва присутня у більшості звукових потоків.
Послухайте, наприклад, “Метаморфози” Гляса під час якоїсь складної розумової роботи: розрахунків, обчислень, написання комп’ютерних програм – вам сподобається, адже цю музику, як популярну чи рок музику – не треба пропускати через себе. У ній майже відсутній текст, а отже, ви спокійно займаєтесь якоюсь важливою справою, а музика вам не заважатиме, навпаки, наштовхне на думки. Це таке поняття, як “музичні шпалери”(продовження у наступній статті).Мінімалізм часто називають ліками від душевної смути, музика не потребує емоційної віддачі, це – звукові шпалери побуту, релаксу.
Звідси й філософське ставлення до мистецтва, що це – мить,яка згасає. тут, на мою думку, є схожі рефлексії із імпресіонізмом, “мить, що застигла у вічності”. Проте. це лише мої суб’єктивні віяння. Насправді для виконавця бути мінімалістом не є так аж дуже складно, не обов’язково заглиблюватись у якісь певні філософські концепції. Отже, людина що виконує даний твір мусить мислити паттернами. У мінімалізмі часто використовуються свіжі темброві забарвлення, спокійний, виважені ритми. Ця техніка написання вживається в операх, в саундтреках до кіно. Часто цей стиль називається “сирим матеріалом”, з якого можна “ліпити” різноманітні задуми.
